І ПІСНЯ ЗВУЧИТЬ СОЛОВ'ЇНА. Сценарій позакласного заходу

Ну де ще є така чарівна пісня,

Серед яких на світі, славних мов?

То серце від журби неначе стисне,

                                                                  А то навіє радість  та любов

Ми українці. І пісня супроводжує нас усе життя, вона  вміє чарувати своєю завжди свіжою красою.

         Українська пісня! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня, що ввібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. То краєш ти серце невимовним болем, то смієшся і кличеш до танцю.

         Українська пісня! Ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ, битий шлях породили твою ніжність і красу.

         Пісне моя! Червоні маки серед жита, червоні мальви і хрещатий барвінок біля хати, квітуча вишня у саду, на калині  сива зозуля і чарівник-соловейко….

Повернися, соловейку,

Та й до мого саду,

Чи надвечір, чи раненько –

Буду тобі рада.

В тім саду не тільки вишні

По тобі сумують,

Тут гублю у  щемній тиші

Я себе самую.

В тім саду уже давненько

Ніхто не співає,

Повернися, соловейку,

Я тебе благаю.

Повернися, соловейку,

Мій сердечний друже!

Чи надвечір, чи раненько –

Рятуй мою душу!..

(виконання укр.нар. пісні  «О, соловію»)

 Нашу пісню називають солов’їною. І кажуть, що солов’ї навчилися співати в українців.

Ось послухайте цікавий переказ. Колись солов’ї не жили в Україні, літали по всьому світу. Залетів якось один соловей  і сів спочити у якомусь селі. На той час всі люди були у полі і не було чути ні музики, ні пісень. «Чому люди не співають?» - подумав соловей. Настав вечір, люди поверталися з поля додому і ожила  на сільських вулицях пісня. Соловей теж заспівав свою і звеселив людей. Забувши про втому, вони так заспівали, що зачарували солов’я. І від тоді  зачаровані солов’ї прилітають весною на Україну, щоб висиджувати пташенят і слухати найчарівніші в світі пісні.

Хочеться, щоб наша наступна  пісня, легка, як сон, примарна, ніби щастя,  зігріла ваші серця, захопила, оповила веселковими барвами, що ними мріють весни, плаче осінь, марять зими і кличе літо.

(виконання українських  пісень «Лебедонька», «Через сад- виногдад»)

         Українська народна пісня – це окраса та гордість нашої країни. Обрядові народні пісні – вони особливі. Різноманітні за змістом і формою, характером і часом виконання, колядки, щедрівки, веснянки, петрівки, русальні, купальські та жнивні пісні відображають  свята і будні українського села.

(«Віночок», колядка)

   

Українська пісня… ніжна, лірична, весела, жартівлива, сумна – вона викликає в душі людській найскладніші, найглибші почуття і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершини людської гідності, до людяності, до творчості. Наша пісня живить український дух! Доки живе пісня, доти живе і народ.

(«Заспіваєм ще хоч раз»)

         Перша моя професія – керівник народного хору. І час від часу у мене виникає бажання щось організувати. А сьогодні у мене бажання організувати з вас, шановні колеги музиканти, і вас, колеги по школі хор. А розучимо ми пісню на слова Т.Г. Шевченка  «Зоре моя вечірняя».

 В першу чергу мені треба вас поділити на голоси. (робота з хором)

Пісні наповнюють  усе життя людини. Доки живе пісня, доти живе і народ. Тож нехай завжди наше життя прикрашає пісня, хай приносить вона в наш  дім радість і щастя.